Польська культура глибоко вкорінена у міфах, легендах і казках, які передаються з покоління в покоління. Ці історії не лише розважають, а й формують національну ідентичність, навчають моральних цінностей і пояснюють походження багатьох звичаїв. Вони живуть у фольклорі, літературі, піснях і навіть в архітектурі польських міст.
Одна з найвідоміших польських легенд — “Про леха, чеха і руса”, яка розповідає про трьох братів, що розійшлися в різні сторони й заснували три слов’янські народи. Лех обрав місце, де побачив білого орла на фоні заходу сонця, й заснував Гнєзно — першу столицю Польщі. Ця легенда пояснює походження національного символу — білого орла на червоному тлі.
Ще одна популярна історія — “Легенда про дракона з Вавеля”. У Кракові, біля Вавельського пагорба, колись жив дракон, що тероризував місто. Лише розумний шевчик зміг його перемогти, давши йому овечу тушу, наповнену сіркою. Дракон випив річку Віслу й луснув. Цей герой став символом винахідливості, а біля печери в центрі Кракова досі стоїть пам’ятник драконові, що навіть “дихає вогнем”.
Легенди також оточують великі польські міста. Наприклад, у Варшаві існує міф про русалку (syrenka warszawska), яка захищала місто. Вона стала символом столиці і зображена на гербі. У Познані відома легенда про козенят, які втекли з кухні міської ратуші й стали вічними героями щоденного видовища на годинниковій вежі.
У фольклорі багато місця займають також лісові духи, відьми, чародії, які уособлюють сили природи. Народ вірив у духів домівок, добрих і злих істот, які могли впливати на врожай, здоров’я або долю. Ці уявлення перепліталися з християнською традицією, формуючи унікальний релігійно-культурний сплав.
Легенди — це не лише минуле, а й жива частина сучасності. Вони оживають на фестивалях, у театральних виставах, мультиках для дітей. Для українців, які цікавляться Польщею, знайомство з місцевими переказами — це захоплива подорож у душу народу. Через ці історії можна краще зрозуміти, що цінують поляки, що їх лякає, надихає чи об’єднує.